Валовий внутрішній продукт (ВВП)
— (Gross Domestіc Product GDP) ринкова вартість всіх кінцевих товарів і послуг (тобто призначених для безпосереднього вживання), зроблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту й нагромадження, поза залежністю від національної приналежності використаних факторів виробництва.
ВВП є одним з найбільш важливих показників розвитку економіки, що характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального й нематеріального виробництва.
Різниться номінальний (абсолютний) і реальний (з виправленням на інфляцію) ВВП. У реальному ВВП враховується, у якому ступені, ріст ВВП визначається реальним зростанням виробництва, а не ростом цін.
ВВП розраховується як сума обсягів споживання, інвестицій, державних витрат і експорту за винятком імпорту. ВВП підраховується щокварталу й за рік.
Методи розрахунку ВВП
При розрахунку ВВП використовуються три основних методи:
1. Метод доданої вартості.
Для того щоб уникнути подвійного обліку, у розрахунку ВВП використовується саме вартість кінцевих товарів і послуг, тобто товарів і послуг, які використовуються в рамках домашніх господарств і фірм, і не беруть участь надалі виробництві, на відміну від проміжних товарів. Якщо у ВВП включити проміжні продукти, використовувані для виробництва інших товарів, то виходить завищена оцінка ВВП, оскільки проміжні товари будуть враховані кілька разів. Виключити подвійний облік дозволяє метод доданої вартості. Оскільки, додана вартість - це ринкова ціна продукції фірми, за винятком вартості спожитої сировини й матеріалів, куплених у постачальників, підсумовуючи додані вартості, зроблені всіма фірмами в країні, можна визначити ВВП, що і представляє ринкову оцінку всіх випущених товарів і послуг.
2. Метод розрахунку ВВП по витратах (виробничий метод).
ВВП також можна визначити шляхом підсумовування всіх витрат економічних суб'єктів на придбання кінцевих продуктів. Для визначення ВВП цим методом підсумуються наступні величини: (1) споживчі витрати населення (З); (2) валові частки інвестиції в національну економіку (Іg); (3) державні закупівлі товарів і послуг (G); (4) чистий експорт (NX), що обчислюється як різниця між експортом і імпортом даної держави. Таким чином,
ВВП = C + Іg + G + NX
3. Метод розрахунку ВВП по доходах (розподільний метод).
ВВП також можна розраховувати як суму доходів власників факторів виробництва. У ВВП включаються доходи всіх суб'єктів, що здійснюють свою діяльність у географічних рамках даної країни, як резидентів (громадян, що проживають на території даної країни, за винятком іноземців, які перебувають у країні менш року), так і нерезидентів. В показник ВВП також включаються непрямі й прямі податки на підприємства, амортизація, доходи від власності й нерозподілена частина прибутку. Відповідно:
ВВП = W + Q + R + P + T
де
W - заробітна плата, виплачена підприємствами й організаціями даної країни своїм робітникам та службовцям, незалежно від того, чи є вони резидентами або нерезидентами даної країни;
Q - відрахування на соціальне страхування;
R - валовий прибуток;
P - валовий змішаний дохід;
T - податки на виробництво й імпорт (за винятком субсидій).
Теоретично всі три методи підрахунку ВВП повинні дати однаковий результат. Однак на практиці існують розбіжності при визначенні ВВП різними способами. Причини розбіжностей бувають методологічними. Один з можливих варіантів - внаслідок того, що найчастіше витрати вважаються за часом оплати, доходи - по закінченні звітного періоду, а факт продажу товарів і послуг - за часом фактичної поставки товару або надання послуг.
Другою "методологічною" причиною помилок є те, що додана вартість розраховується на підставі суми виставлених рахунків. А фактичні витрати й доходи - на підставі оплачених рахунків. Для підприємств паливно-енергетичного господарства й ЖКХ різниця може становити до 20-40 відсотків. Є й більше, але це вже випадки, на щастя, не типові.
Крім того, є помилки, викликані зловмисним перекручуванням звітності: багато громадян і підприємства навмисне занижують величину своїх доходів, укриваючи частину з них від оподатковування. Також, чималий сектор доводиться на "невраховану" економічну діяльність. Особи, здійснюючи її взагалі не здають звітів, і відповідно, не враховуються в жодному зі способів розрахунку ВВП.
Не всі угоди, здійснені економічними суб'єктами за розрахунковий період (за рік), включаються в показник ВВП. По-перше, це угоди з фінансовими інструментами: купівля й продаж цінних паперів - акцій, облігацій і т.п. Фінансові угоди не мають прямого відношення до змін поточного реального виробництва. По-друге, продаж і купівля старих речей і товарів, що були у вживанні. Їхня цінність була врахована раніше. По-третє, приватні трансферти (наприклад, подарунки), у цьому випадку це лише перерозподіл коштів між приватними економічними суб'єктами. По-четверте, державні трансферти.
Порівняння показників ВВП
Для зручності порівняння ВВП однієї держави за різні періоди часу, або для порівняння ВВП однієї країни із ВВП інших країн використовуються різні підходи.
Розрахунок ВВП у цінах базового періоду: цей метод дозволяє розрахувати реальний ВВП, що дає можливість зрозуміти, як виросла економіка за рік. Наприклад, для порівняння обсягу ВВП за 2005 рік з його обсягом за 2004 рік, обсяг товарів і послуг, використовуваних для розрахунку ВВП, множиться на ціни цих товарів і послуг в 2004 році. Такий підхід дає можливість побачити фактичний ріст зроблених товарів і послуг без обліку інфляції.
Розмір реального ВВП можна одержати також розподілом номінального ВВП на індекс цін ВВП або дефлятор ВВП, що є аналогом індексу споживчих цін (ІСЦ), і показує зміна рівня цін всіх товарів, що входять до складу ВВП. Для розрахунку дефлятора обирається певне коло товарів і послуг (кошик), причому набір цей містить у собі не тільки ціни споживчих товарів і послуг (як при вимірі ІСЦ), але також ціни інвестиційних товарів, товарів і послуг, що закупляються керівництвом держави, а також товарів і послуг, що обертаються на світовому ринку. На відміну від індексу споживчих цін, дефлятор ВВП виміряється не по фіксованому кошику товарів, а базується на поточній структурі виробництва. Варто пам'ятати, що дефлятори ВВП за різні роки відбивають різні набори товарів і послуг, тому дефлятори різних років не порівнюванні між собою.
Розрахунок за валютним курсом: перерахування ВВП по міжнародному валютному курсі, показує міжнародні споживчі можливості країни і її громадян.
Розрахунок ВВП по паритеті купівельної спроможності (ПКС): паритет купівельної спроможності - кількість грошових одиниць даної країни, необхідних для придбання тієї ж кількості товарів і послуг на ринку даної країни, які можна придбати на один долар на ринку США (базовому ринку). Оскільки середній рівень цін у бідних країнах, як правило, нижче, ніж у багатих, ВВП країн, що розвиваються, оцінений по цьому методі, виявляється звичайно вище, ніж їх же ВВП, переведений у долари по міжнародному валютному курсі.
ВВП на душу населення
У більшості випадків, для порівняння рівня розвитку різних країн економісти використовують показники ВВП на душу населення. Для того щоб знайти ВВП на душу населення, потрібно поділити показник ВВП даної країни на чисельність населення цієї країни. ВВП на душу населення показує кількість товарів і послуг, в середньому на одного жителя країни, і називається також "доходом на душу населення" або "душовим доходом".
На даний момент у світовій практиці ВВП є головним індикатором економіки. Раніше таким індикатором уважався Валовий національний продукт (ВНП). ВНП показує річний з кінцевих товарів і послуг, створених громадянами країни, як у рамках національної території, так і за рубежем. Розрахунок ВНП заснований на критерії приналежності фактора виробництва резидентову або нерезиденту даної країни.
Номінальний розмір ВВП у світі
Історія
В Україні розрахунки ВВП почали проводити тільки із середини 90- х з переходом від статистики Балансу народного господарства до Системи Національних Рахунків (СНР), прийнятої в усьому світі. На початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних рахунків України відповідно до концепції затвердженої ООН в 1993 році.
Роботи з виміру обсягу національного виробництва почалися в 30-і роки XX століття економістом Саймоном Ковалем у Департаменті Комерції США.
Перші оцінки національного доходу зроблені Ковалем в 1934 році. У цій роботі вперше з'явилися рахунки національного доходу й продукту. Коваль перерахував рахунки національного доходу США до 1869 року. Уперше доповідь про національний доход і виробництво за період 1929-1935 був представлений Конгресу США в 1937 році. До цього ніхто не мав детальних подань про економічну діяльність країни. Термін макроекономіка до 1939 року в пресі не вживався. В 1971 році Саймон Коваль одержав Нобелівську премію.
До 1991 року базовим показником у макроекономічних дослідженнях був Валовий національний продукт. ВВП став основним індикатором для сумісності із Системою Національних Рахунків ООН.
Додаткова інформація по даній темі:
|
Спонсори:
обновленный sx 4
